Уривки з книги Галини ЛОЗКО " БОГИ КОЛА СВАРОЖОГО"
Українським малятам, а також їхнім мамам і татам про українські Свята.
Київ, "Сварог", 1999


ПЕРУН

Бог-Громовик, покровитель війська, чоловічої сили і мужності, Син Сварога. Перун проявляється в громі та блискавці, несе енергію очищення, дає рухливість і життєву потужність всім істотам. Загальнослов'янський культ Перуна бере свій початок ще в давньоарійській релігії, де його грозові функції тісно переплелися з військовими. За Велесовою Книгою, Перун - Бог Прі (боротьби), Бог воїнської доблесті і слави, захисник і покровитель чоловіка-воїна. Перун у своїй небесній кузні викував для русичів-українців гострий меч, яким вони завжди перемагали ворогів. В зображеннях Перуна головна увага приділялась волоссю (срібне) і вусам (золоті), як на Київській статуї; в народі особлива увага була звернена на бороду Перуна (пор. "Велесова борода"). Атрибути Перуна: "Перунова палиця" (те саме, що осиковий кілок - засіб проти злих сил), стріли, камені, сокири, які мають лікувальні властивості.
В українців і білорусів зберігся основний Перуновий міф про його боротьбу з Велесом (Зміуланом) за воду (Діву, Додолу, Мокошу), який в основному відтворює давню праарійську основу, що дійшла до нас у писемних текстах Рігведи. Донині збереглося українське прізвище Перун (в селі Невірівка), і загальна назва блискавки - перун. В обрядових піснях літнього періоду (купальські і, так звані, "петрівочні" пісні) образ Перуна був замінений "святим Петром", а в серпневих спасівських обрядах - "святим Іллею". Це свідчить про те, що головними святами Перуна у наших Предків були Купайло та Перуновий тиждень, що нині припадає на 21-22 червня та 20-27 липня.

ПРОВОДИ ПЕРУНА

Коли Його укинули в Дніпро,
Йшли люди берегом, ридали,
До Нього руки простягали:
"О, Боже, дай нам щастя і добро!
Не залишай нас у тяжкий цей час, -
Зостанься з нами - збережи нам Віру,
Дай нам пораду праведну і щиру, -
Рятуй нас, Боже! Не покинь же нас!"

Ярун МОТРОНЮК. ЛИХОЛІТТЯ (Уривок з поеми).

ВИДИБАЙ, ПЕРУНЕ!

Коли ж за щось чіплявся у воді,
Й занурювався в воду головою, -
"О, Боже, видибай! О, що з Тобою?" -
Кричали люди в розпачі тоді, -
Він видибав і далі плив, і плив...
Коли ж проплив, нарешті вже пороги,
Тоді прийшов кінець Його дороги:
Його Дніпро до берега прибив.
Він зник серед скелястих берегів
У темних хвилях шумовиння й піни.
І слава сяяла з тих скель впродовж віків, -
Безсмертна Слава Лицарів Вкраїни!

Ярун МОТРОНЮК. ЛИХОЛІТТЯ (Уривок з поеми).