Уривки з книги Галини ЛОЗКО " БОГИ КОЛА СВАРОЖОГО"
Українським малятам, а також їхнім мамам і татам про українські Свята.
Київ, "Сварог", 1999

ЯРИЛО

Бог Весняного Сонця, розквіту природи, родючості, пристрасті. Корінь слова Яр- означає ярий, нестримний, збуджений. В давні часи чоловіча пристрасть порівнювалась з мужністю, войовничістю й силою. Тому Божества родючості часто зображалися з мечем. У балтійських слов'ян Ярилу відповідає Яровит (дослівно ярий витязь, войовничий дух), храм якого існував у Волегасті до ХІІ ст. Тут на стіні висів священний щит мистецької роботи, покритий позолотою, який виносили тільки в час війни, чи найбільших урочистостей. Це була священна реліквія. Герборт писав, що Яровит "по латині називаємий Марсом".
Зберігся запис промови жерця храму Яровита, яку він виголосив у лісі від імені самого Бога: "Я - Бог твій, я той, хто вдягає поля муравою, а ліси листям; в моїй волі плоди нив і дерев, приплод черед і все, що служить на користь людині - все це даю тим, хто шанує мене, і відбираю в тих, хто нехтує мною".
У Велесовій Книзі Ярило названий Ярбогом (Яробогом), він згадується як Бог, що "править весняним цвітінням і русаліями, і водяниками, і лісовиками, і домовиками" (дошка 38-А). Обряд водіння Ярила зберігся до нашого часу: дівчата обирають найкращого парубка, вдягаєть його у вінок з перших весняних квітів і трав, та й водять його вулицями від хати до хати, де є дівки. На вигоні або кодо річки водять навколо Ярила хоровод, співають веснянки, гаївки.
В нашому народі дуже шанували Ярила, а тим, хто народився під час його свят, надавали імена: ЯР, ЯРЕЦЬ, ЯРОБОР, ЯРОГНІВ, ЯРОЛИК, ЯРОМИЛ, ЯРОМИР, ЯРОПОЛК, ЯРОСВІТ, ЯРОСЛАВ та ін.