Уривки з книги Галини ЛОЗКО " БОГИ КОЛА СВАРОЖОГО"
Українським малятам, а також їхнім мамам і татам про українські Свята.
Київ, "Сварог", 1999

СВАРОГ

Бог-творець Всесвіту, чоловіче втілення Роду. Сварог - небесний коваль, що викував Світ. Він населив Землю різними істотами, створив перших людей, став покровителем шлюбу й сім'ї. Він відомий також давнім предкам українського народу арійцям (аріям, оріям): у їхній прадавній релігії йому тотожний Тваштар - творець усіх живих і мертвих форм природи. Про нього розповідає давнє святе письмо аріїв "Рігведа". В Україні таким Святим Письмом є Велесова Книга, написана на дубових дощечках, яка також донесла до нас праукраїнське слово твастир - майстер (дощечка 22). В давні часи Сварог зображався лише символічно, бо він був збірним поняттям для всіх Богів-Місяців, але пізніше його зображали з топірцем у золотих руках, або з молотом у Небесній кузні. Він має епітет прекраснорукий, тобто Бог-митець. Саме від цього образу походить український вислів "золоті руки", яким позначають майстрів якоїсь справи. Сварог є втіленням космічних потуг Світла, Вогню, Повітря (Ефіру), а також Батьком зодіакальних сузір'їв, які отримали назви Сварожичів. Давня чеська книга "Mater Verborum" - "Мати Слів" - перекладає наше ім'я Сварог словом Зодіак.
Отже, Коло Свароже означає річне коло сузір'їв, тобто календар. Ім'я Сварог походить із санскритського (давньоарійського) кореня Свар-, що означає голос, звук, нота, від яких походять слова зі значенням: звучати, співати, сяяти, блищати, сварити, а також Сонце, сонячне сяйво, небо. Існує також форма Зварог, Зворожини - назва свята, яку старі люди пам'ятали в Україні ще на початку ХХ століття. Існували й імена, похідні від Сварог, які надавалися людям, народженим в січні: СВАРУНА - можливо від санскритського свару - жертовний стовп; також санскритське сваруші - власна воля, бажання, радість, натхнення.

Хвалимо Сварога - Діда Божого,
Який тому роду Божеському є началом
І всенькому роду криниця вічна,
Яка витікає влітку від джерела свого,
І взимку ніколи не земерзає.
А тієї Води Живучої п'ючи, живемо,
Допоки не прийдемо, як і все, до нього
І прибудемо до Лук його райських.
Велесова Книга, дощечка 11-А.