Вірші видатного рідновірського поета Руслана Морозовського

 

Приходь, княже!

 

Я знов і знов іду до Святослава,

Питаючи, коли прийдеш до нас?

Поглянь, яка розтерзана держава,

Яку колись ти від хазарів спас.

 

Прийди з дохристиянського далека

Дивись у нас оказія яка,-

Що для хазара "право чєловєка",

Для слов'янина - право кріпака.

 

В європу шлях нам вказує Варшава,

В Єрусалим - давидова звізда.

Та ще й в гаранта радником Пасхавер -

Не Морозенко, не Сковорода.

 

Чи не тому гаранта на коліна

Поставили рабини та попи?

І колінкує ціла Україна

До тих Європ, схиливши черепи.

 

І погаса рожева ейфорія,

І клекіт помаранчевий притих,-

У нас могильна чорна індустрія,

Новітні технології - у них.

 

Якого від Європ чекати плоду

Хай скаже той, хто втік на чужину.

А вдома більше вимерло народу

Ніж вибито за світову війну.

 

Але убивці чваняться ще й миром,

Що мовчки вимира убогий люд,

Обдурений євангельським кумиром -

Тисячолітнім винаходом юд.

 

Хіба то мир під гнітом агентури?

Чого чекати? Вождь ти, чи не вождь?

Приходь мерщій, бо загребуть нас кури.

Очолюй військо, княже, і приходь!

 

05 березня 2005 року

 

УКРАЇНА -- НЕ КИТАЙ

 

Налітайте, яничари,

Кровопивці -- налітай, --

Вам ні помсти в нас, ні кари

Україна -- не Китай.

 

В нас від курячого грипу

Ще не гинули півні.

Тут застрелять саме Кирпу,

Рабіновіча -- ні-ні.

 

Шле він золото задурно

В Ізраїль, а не в Нацбанк.

Революція культурна

Не бере його за карк.

 

Не дістала бандократа

Ані бомба, ні аркан.

Нацменшині -- комбінати.

Українця -- на майдан.

 

Там улюблений месія.

Там компанія "Пора".

Україна -- не Росія,

Ходорковських не кара.

 

В нас вершителі комуни

Не страждають від отрут,

Українці -- не румуни,

Чаушескам кльово тут.

 

Ми лужковим шлем привіти

І кобзонам раді в нас,

Бо хохли -- не московити

І, тим більше, не Кавказ.

 

Хоч тепер ми вже не сірі, --

Помаранчеві, однак,

Від руки Ігал Аміра

Не загине в нас Іцхак.

 

Кровним помстам та вендетам

Ми відбутись не дамо

І злодюгам-президентам

Всі злодійства простимо.

 

Це якась нехай Корея

Судить владу за грабіж.

Ми не ті. В нас Меч Арея

Перекутий на леміш.

 

Хоч ми скити та сармати, --

Лють відсутня в нас на гнів.

Не які-небудь ми Штати,

Щоб стріляти Кеннедів.

 

Чим душа у нас гріховна,

Хай підкаже ерудит, --

Наших дів Європа повна, --

Та чи є між них Юдит.

 

Влаштувати шахер-махер

І земельний лохотрон

Пропонує нам Пасхавер

Під егідою ООН.

 

Ні меча, ні карабіна

Не боїться шантрапа.

Бо нема в нас хунвейбіна,

Ні ганебного стовпа.

 

19.01.2005

 

 

 

Поклик раси

 

Я білий світ люблю

А в чорну тьму не вірю,

Я білий сніг люблю,

Прозору воду ллю,-

Змиваю чорний бруд

Як мию білу шкіру.

Я чорного нічого не люблю.

 

Я не люблю злодюг,-

Керманичів хаосу ,

Чорнобильського зла,

Вселенської біди.

Люблю блакить очей

Люблю русяву косу

Люблю красу дівочої краси

 

Я підлих не люблю,

Як біль радикуліта.

У хохмача кривлянь

Огидних не терплю.

І жирної щоки

Небритого семіта

В телеекрані також не люблю.

 

Я люто не люблю

Провладного дебіла,

Що надра та грунти

На продаж виставля.

Я не люблю, коли

Моя землячка біла

Народжує не біле немовля.

 

Я не люблю, коли

Національний сором

Не проявляє дій

А тане, наче віск.

Я не люблю, коли

Не кряче чорний ворон

Сіда на вражий чорний обеліск.

 

Я чорних не люблю

Любителів облуди

Сектантів, проповідників,

Ченців.

І радісно, коли

Крокують білі люди

Під прапорами білих праотців.

 

09 березня 2005 року

 

 

 

 

.